Київські переселенці-ченці, заснували Свято-Успенську Святогорську обитель, прагнучи утримати все Київське, тим більше, що самі Святі гори нагадували гори Києва, і печери Святогорські дуже схожі з печерами Київськими.

Велику роль у поширенні і твердженні православ'я в нашому регіоні зіграв митрополит Ігнатій (Гозадино), XXIV митрополит Готфської і Кафайскої єпархії, що була утворена ще в 1678 р. у Криму і перебувала в складі Константинопольського патріархату.

У 1774 році кримські греки, бажаючи позбутися від утисків татар і турків, звернулися до уряду Росії з проханням про допомогу.

23 квітня 1778 року, у день Святого Великодня, після літургії в Успенській церкві нинішнього Бахчисарайського скиту, митрополит Ігнатій оголосив своїй пастві про переселення на нові землі і почав вести підготовку до цієї події. Восени 1778 року 31 098 православних греків Криму переселилися в Азовську губернію. А 21 травня 1779 року Катерина II видала грамоту, що визначала положення греків у Російській імперії. 

Указом Святішого Синоду від 14 березня 1779 року митрополит Ігнатій був прилічений до собору російських архієреїв зі збереженням йому древнього титулу Готфський і Кафайський і йому представлялося право довічного керування єпархією в складі всіх греків і користатися у своїй єпархії всіма канонічними правами Правлячого архієрея. 

В офіційному реєстрі російських архієреїв митрополит Ігнатій займав місце безпосередньо після архієпископа Херсонського і Словенського.

5 серпня 1780 року митрополит разом з духівництвом і поселенцями в кількості трьох тисяч чоловік прибули до визначеного їм місця, де згодом було засноване місто Маріуполь, і відслужив молебень. 

Завдяки старанням митрополита Ігнатія в Маріупольській окрузі було побудовано 24 церкви (4 у м. Маріуполі і по однієї в кожній із грецьких поселень). 

Таким чином, митрополит Готфський і Кафайський Ігнатій став першим Православним архієреєм у межах сучасної Донецької і Маріупольської єпархії.

Після смерті митрополита Ігнатія в 1786 році Готфська і Каффайська єпархія припинила своє існування, а її приходи були передані у ведення Екатеринославської єпархії.

Наступним важливим етапом церковного будівництва стало активне заселення Донецького краю, яким був означений період з XVIII по XIX ст. За матеріалами архівів, з 1760 по 1905 роки було побудовано 194 церкви і 5 молитовних будинків. На жаль, далеко не всі з цих церков збереглися до наших днів. Серед них найбільш старими є:

Спасо-Преображенська церква м. Донецька (колишня Петро-Павлівська церква на Смоляниновскій шахті), побудована в 1910 р. 

Іоано-Предтеченська церква в с. Новоселівка Старобешевського р-на, побудована в 1906 р. 

Казанська церква в с. Кузнецово-Михайлівка Тельмановського р-на, побудована в 1859 р. 

Вознесенська церква в с. Каменка Тельмановського р-на, побудована в 70-х роках XIX століття. 

Після революції 1917 р., у період до Великої Вітчизняної війни Православна Церква перебувала в катастрофічному становищі. 

Результатом антирелігійної політики радянської держави стало те, що до початку 40-х рр. на території області не було жодного офіційно діючого православного храму. 

Перелом у ставленні вищого радянського керівництва до Православної Церкви наступив у 1943 році, коли відбулася історична зустріч Й.В. Сталіна з митрополитом Сергієм (Страгородським), митрополитом Миколою (Ярушевичем) і митрополитом Олексієм (Сіманським). Результатом цієї зустрічі стало відродження православ'я на всій території Радянського Союзу. 

Відродження релігійного життя сталося в період німецько-фашистської окупації, коли в області було відкрито десятки храмів.

Після звільнення області у вересні 1943 р. уповноваженим Ради у справах Руської православної церкви по Сталінській області було взято на облік 234 православні церкви та молитовні будинки, хоча реально діяло набагато більше.

У 1945 р. було утворено Донецьку єпархію, яка охоплювала території Донецької та Ворошиловградської областей.

На Донецьку кафедру було призначено єпископа Никона (Олександра Порфирійовича Петіна). Після його переводу на Одеську кафедру він продовжував окормляти вірних Донецької єпархії.

До 1990 р. свого правлячого архієрея єпархія не мала. Вона керувалася єпископами Одеськими та Херсонськими: Борисом (Віком) (1956-1965) та

Сергієм (Петровим) (1965-1990).

З 1990 по 1991 р. єпархія керувалася єпископом Донецьким і Луганським Іоаннікієм (Кобзевим). 

З жовтня по грудень 1991 р. – єпископом Донецьким і Слов'янським Аліпієм (Погрібняком). 

На території Донецької області Українська православна церква представлена Донецько-Маріупольською та Горлівсько-Слов’янською єпархіями. 

Донецько-Маріупольську єпархію очолює з 1997 року митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон (Шукало Р.В.). Народився 03.05.1951 у Львові. З 1968 – студент Львівського сільськогосподарського інституту; аспірант кафедри агрохімії Української сільськогосподарської академії (захистив кандидатську дисертацію), викладач Вишнянського сільгосптехнікуму (Львівська обл.). З 1979 – псаломник Свято-Успенського храму у селищі Будьоновка м. Донецька. З 1980 – навчання в Одеській духовній семінарії. 1981 – рукопокладений в диякони. З 1981 – диякон Свято-Петропавловського кафедрального собору м. Ворошиловграда (Луганська). 1983 – священицька хіротонія, призначення на посаду ключаря Свято-Петропавловського кафедрального собору м. Ворошиловграда. 1987 – служба в Свято-Миколаївському соборі м. Старобільська. 1987-1991 – навчання в Московській духовній академії. З 5 вересня 1991 р. – єпископ Івано-Франковський.

З квітня 1992 призначений архієпископом Херсонським і Таврійським. 

З вересня 1996 р. призначається на Донецьку кафедру. У листопаді 2000 р. зведено до сану митрополита.

Нагороди: орден Св. рівноапостольної Марії Магдалини II ст. (Польська православна Церква), орден святих Антонія і Феодосія Печерських II ст. (1997, УПЦ), орден Св. великого князя Володимира III ст. (УПЦ). Почесна грамота КМ України (07.2002).

Українська православна церква за кількістю зареєстрованих релігійних організацій – найбільша в області. Так у 2004 році їх кількість збільшилась на 17 одиниць і становить 486 одиниць. З них – 478 – громади.

Митрополит Донецький та Маріупольський Іларіон активно бере участь не тільки в церковних, але й у державних та громадських заходах. Так як 2004 рік на Донеччині було оголошено роком Духовності, то Донецька та Горлівська єпархії УПЦ брали найактивнішу участь у всіх заходах. У вересні 2004 року відбулося урочисте освячення Святогірської Свято-Успенської Лаври. Урочистості очолив Предстоятель Української православної церкви Блаженнійший митрополит Київський і всієї України Володимир, який перебував з архіпастирським візитом на Донеччині. Свято-Успенська Лавра зібрала до себе декілька тисяч прочан з Донбасу, України та Росії. В урочистостях взяли участь майже всі архієреї УПЦ та офіційна делегація Руської православної церкви на чолі з митрополитом Крутицьким і Коломенським Ювеналієм. Всього в цьому заході взяли участь близько 20 тис. прочан, високі гості на рівні посольств Росії, Молдови, Греції та інших країн. Напередодні до Лаври прибув Всеукраїнський Хресний хід з Феодоровською, Державною та Почаївською іконами Божої Матері. Останню ченці Почаївської Лаври виготовили спеціально в дар Святогірській Лаврі. 

Релігійні громади УПЦ постійно приймають активну участь у щорічній акції "Милосердя”. Крім цього майже усі православні парафії здійснюють благодійну діяльність у вигляді надання безкоштовного харчування для малозабезпечених верств населення, проводять душпастирську роботу у військових частинах, лікарнях, у будинках для престарілих громадян та в’язницях. 

На Донеччині недільні школи є майже у кожній парафії, діють духовні центри. В Донецькій єпархії видається журнал для дітей "Радость моя”, журнал "Живой родник” та газета "Донбасс Православний”. В серпні біля 300 дітей побували в православному таборі на березі Азовського моря. Там проводились утрені та вечерні молитви, відбувалися богослужіння, паломницькі поїздки.

У серпні 2004 року Митрополит Київський і всієї України Володимир разом з Митрополитом Донецьким і Маріупольським Іларіоном, Архієпископом Вишгородським Павлом та супроводжуючими їх паломниками відвідали Святу Гору Афон. Під час цієї поїздки паломники відвідали Свято-Іверський та Свято-Пантелеймонівський монастирі, а також зустрілись з керівництвом Священного Синоду. 

Майже всі парафії УПЦ області зі своїх благодійних фондів впродовж року виділяли кошти на щоденне безкоштовне харчування соціально-незахищених верств населення в їдальнях при храмах.

Так, Свято-Миколаївською церквою УПЦ м. Горлівки організовано щотижневі благодійні обіди, які відвідують 500 малозабезпечених громадян. 

Громадою Св. Вознесенського храму УПЦ м. Докучаєвська зібрана одежа та побутова техніка, які були передані місцевому територіальному центру для подальшої передачі багатодітним сім’ям. 

Свято-Духівською парафією надано допомогу у вигляді продуктів харчування психоневрологічному диспансеру та будинку інтернату м. Дзержинська на суму 2000 грн.

Свято-Тихонівська парафія Горлівської єпархії УПЦ селища Новодонецьке постійно допомагає продуктами харчування місцевій селищній лікарні. 

Парафіяни Свято-Варваринської парафії м. Дружківки постійно надають фінансову та гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування будинку-інтернату №1 для дітей, хворих на сколіоз.

Релігійною громадою Свято-Троїцької парафії (с. Сергіївка) Красноармійського району проводилась душпастирська робота у відділі тимчасового перебування самітних людей похилого віку.

Свято-Миколаївський храм УПЦ м. Авдіївки з благодійного фонду виділив кошти на щоденне безкоштовне харчування соціально незахищених верств населення в їдальні при храмі. Вихованці з дитячого притулку одержали набори солодощів від церкви. Більш 500 харчових дарунків одержали мешканці будинку похилого віку.

У м. Сніжне Свято-Іоано-Богословський храм УПЦ надав посильну допомогу психоневрологічному будинку-інтернату та дитячому будинку у вигляді продуктів харчування та одягу на загальну суму 1500 грн.

Релігійними громадами Української православної церкви Мар’їнського району разом із місцевими сільськогосподарчими підприємствами щонеділі проводяться благодійні обіди більш чим на 1000 чоловік. Також забезпечено безкоштовне харчування в шкільних їдальнях для дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей.

В селищі Брусино Краснолиманського району в серпні відпочивали 320 дітей з Донецької та Горлівської єпархій, вихователями в цьому таборі були священики, які проводили місіонерську роботу (лекції про історію православної церкви і культуру).

Святогірський Св. Успенський чоловічий монастир Горлівської єпархії Української православної церкви 9 березня 2004 року за рішенням Священного Синоду УПЦ набув статус Лаври. 25 вересня відбулися заходи щодо освячення Святогірської Свято-Успенської Лаври. В урочистостях приймали участь делегації з різних країн (у тому числі Росії, Білорусі тощо). Лавра живе повнокровним життям і продовжує освоювати приміщення, які були повернуті у 2003 році при сприянні облдержадміністрації. Вирішено питання передачі на протязі 2005-2006 рр. залишившихся корпусів №№ 6 та 20, в яких на теперішній час розміщується музей та дирекція історіко-архітектурного заповіднику. Ведеться робота по відродженню споруд, які були зруйновані під час Великої Вітчизняної війни. На горі збудований новий дерев’яний скит та встановлено великий поклінний Хрест. На теперішній час при монастирі діє свічний завод та підприємство для виготовлення аудіо та відеокасет, поліграфічних виробів та ікон. У вересні 2004 року вже традиційно в приміщенні Святогірської Св. Успенської Лаври було проведено фестиваль "Всеукраїнський Співочий Собор на Святих Горах”, в якому прийняли участь камерний хор ім.К. Монтеверді (Будапешт, Угорщина), мішаний хор м. Нафпактос (Греція), дует сестер Медеї та Лариси Яссоніді, хор Донецької державної музичної академії ім. С. Прокоф’єва, хорова капела хлопчиків при Донецькому обласному Палаці дитячої та юнацької творчості, дитячий камерний зразковий хор "Ліра” м. Докучаєвська, ансамбль "Стрітення”, жіночий хор Київського державного вищого музичного училища ім. Р. Глієра, камерні хори "Київ”, "Хрещатик”, чоловічі хори Києво-Печерської лаври, Святогірського Свято-Успенського монастиря та інші. Цей музичний форум набув статусу великого свята для всіх мешканців не тільки Донеччини, а й України та Росії, який відобразив справжнє відродження культурних традицій українського суспільства та православної віри. 

В місті Макіївці з 1997 року діє жіночий монастир на честь чудотворного образа Касперовської ікони Божої Матері. Намісниця Свято-Касперовської обителі схімонахіня Марія. Зараз в монастирі 60 послушниць, за минулий рік додалося ще 10 черниць. В основному це молоді дівчата від 14 до 20 років. В монастирі чимало перемін. Вже освоєно передані приміщення, відкрився домовий храм Касперовської Божої Матері, завершено перебудову корпусів, під сводами яких знаходяться ще два храми – на честь Іоанна Богослова та Іоанна Предтечі, а за зовнішньою огорожею – храм Смоленської ікони Божої Матері Одигитрії. Цьому храму вже 110 років, але зараз він оновлений і є копією знаменитого костантинопільського храму. При монастирі діє школа по підготовці регентів. В селі Сергіївка Слов’янського району діє жіночій монастир на честь Сергія Радонезького (Горлівська єпархія УПЦ). У селі Микільське продовжують свою діяльність Свято-Василівський та Свято-Миколаївський монастирі. При діючих монастирях у селі Микільське є Будинок милосердя, де мешкають понад 100 чоловік похилого віку. У м.Донецьку діє жіночій монастир на честь Іверської ікони Божої Матері.

На території Донецької області будуються 28 храмів УПЦ, а саме: Свято-Преображенський кафедральний собор, Свято-Духівський храм, Святих Новомучеників храм, Воскресенський та Пантелеймонівський храми у місті Донецьку; Петра і Павла м. Моспино; Свято-Покровський храм та Борисо-Глебський храм у м. Маріуполі; Свято-Успенський храм у м. Зугрес; Параскевинський храм у с. Новостепанівка, Георгієвський храм у с. Криниця, Різдва Богородиці у селі Високопілля Олександрівського району; Іоанна-Предтеченський храм у селищі Ялта Першотравневого району; Троїцький та Покровський храми у м. Краматорську; Свято-Духовський та Серафима Саровського храми у м. Слов’янську; Миколаївський храм у м. Красноармійську; Введенський храм у селищі Водяне м. Добропілля; Лаврентія Чернігівського у м. Красний Лиман; Нерукотворного Спаса та Хрестовоздвиженський храми у м. Горлівці; Св. Костянтина та Олени у селищі Оленівка Волноваського р-ну; Покровський храм у с. Гришине Красноармійського району; Миколаївський кладовищенський храм у селищі Сєдове Новоазовського району; Марії Магдалини храму м. Авдіївці; Петра і Павла храм та Свято-Людмилінський храм у м. Ясинуватій, Всіхсвятський храм у селі Миниральне Ясинуватського р-ну. 

Після утворення в червні 1992 р. Української Православної Церкви - Київський Патріархат на Донецьку кафедру був хіротонисан у єпископа Донецького і Луганського архімандрит Полікарп (Гуц). 

З 1994 р. по 1995 р. єпархією керував єпископ Донецький і Луганський Ізяслав (Карга). 

У 1995 році – єпископ Донецький і Луганський Іоанн (Зинов'єв). 

У 1996 році – єпископ Донецький і Луганський Іоасаф (Василіків). 

З 14 травня 1999 р. Правлячим архієреєм Донецької єпархії є єпископ Донецький і Луганський Юрій (Юрчик) (з утворенням у 2000 р. Луганської єпархії – єпископ Донецький і Маріупольський, керуючий Луганською єпархією). 

Єпископ Юрій (в миру Юрій Юрійович Юрчик) народився 19 січня 1970 р. в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області у сім'ї службовця. 

Середню освіту здобув у м. Донецьку, закінчивши середню школу.

У 1988-1990 рр. був паламарем та іподияконом у Свято-Миколаївському кафедральному соборі м. Донецька.

У 1990 р. призначений псаломщиком до Хрестовоздвиженської церкви м. Горняк Донецької області.

26 січня 1991 р. у Свято-Петро-Павлівському кафедральному соборі м. Луганська єпископом Донецьким і Луганським Іоаникієм (Кобзєвим) рукоположений на диякона, а 27 січня 1991 р. – на священика.

У 1991-1993 рр. ніс пастирське служіння на парафіях Донецької єпархії. Закінчив Київську Духовну семінарію в 1994 році.

У вересні 1993 року указом Блаженнійшого Філарета, митрополита Київського (нині Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-Украни), призначений настоятелем Спасо-Преображенської парафії м. Донецька та благочинним 1-го Донецького округу. 

У 1994-1996 роках був секретарем Донецько-Луганського єпархального управління.

У вересні 1996 року був пострижений у чернецтво з ім'ям Юрій на честь святого великомученика Юрія Переможця, а 4 грудня 1996 року возведений у сан архимандрита.

Указом Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату від 13 травня 1998 року архимандриту Юрію (Юрчику) визначено бути єпископом Донецьким і Луганським.

У грудні 2001 р. єпископ Донецький і Маріупольський, керуючий Луганською єпархією Юрій обраний членом Священного Синоду Української Православної Церкви – Київський Патріархат.

Станом на 1 січня 2005 р. мережа церкви на території області має наступний вигляд:

Зареєстрований у 2001 році Успенський Святогірський чоловічий монастир (м. Слов’янськ) Донецько-Луганської єпархії УПЦ-КП не діє. Крім того, УПЦ-КП зареєструвала розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації у 2001 році на підставі ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» дві релігійні парафії як монастирі (Святителя Ігнатія Маріупольського грецького православного чоловічого монастиря с. Кам’янка Тельманівського району та Святої Троїці грецького православного жіночого монастиря с. Андріївка Тельманівського району), які свою діяльність досі не розпочали.

Єдине в області Спасо-Преображенське православне братство УПЦ-КП, керівником якого продовжує перебувати єпископ Донецький і Маріупольський керуючий Луганською єпархією Юрій, з моменту реєстрації (1995) поки що не розпочало свою практичну діяльність. 

Мережа священнослужителів церкви наступна (станом на 1 січня 2005 р.):

Донецько-Маріупольську єпархію УПЦ-КП з травня 1999 року очолює молодий єпископ Юрій (Юрчик Ю.Ю.), один з засновників у свій час перших парафій УПЦ-КП на Донеччині. У 2004 році зареєстровано 3 нових громади УПЦ-КП, це 6,9 % від всіх зареєстрованих у 2004 році. Єпископ Юрій є також засновником англіканської єпископальної церкви та нової релігійної громади незалежної православної церкви. Громади УПЦ-КП також приймають участь у заходах, які проводять релігійні громади області. Так, наприклад, у Тельманівському районі при парафії Св. Петра і Павла та при підтримці райдержадміністрації, Михайлівської сільської ради вже більш трьох років діє Будинок милосердя. Основною метою та напрямками його діяльності є утримання одиноких непрацездатних громадян, надання їм медичної допомоги, соціально-психологічна реабілітація, релігійно-моральне виховання та інше. Будинок милосердя утримується за рахунок пожертвувань громадян, підприємств, громадських організацій, а також надходжень від релігійних громад. Сільгосппідприємства Тельманівського району протягом всього року постачають сільгосппродукцію, корма на утримання підсобного господарства Будинку милосердя. Церква підтримує міжнародні зв’язки з українською православною діаспорою Америки та Англії. 

В єпархіальному будинку "Милосердя” УПЦ-КП села Греково-Олександрівка Тельманівського району Донецької області постійно мешкають більш 35 чоловік похилого віку, які були взяті на повне забезпечення. В церквах УПЦ-КП Тельманівського району надавались гарячі обіди та зимовий одяг малозабезпеченим верствам населення.