З 2009 року кожне головне свято нашої держави ми зустрічаємо не з чаркою, не біля телевізору, а за кермом велосипеду. Стартуємо з місця, де народився головний герой України нашого краю — Олекса Тихий (Їжевка), вклоняємо голову перед його пам'ятним знаком, де він навчався та викладав (Олексійово-Дружківка) та їдемо по сільських стежках Костянтинівського району, де їздив теж на двоколісному друзі та ходив наш великий земляк.

І кожного разу з'являються нові несподіванки.

Цього 24 серпня ми побачили (нарешті!) установлений перед хатою Тихого камінець з памятною табличкою! Це напередодні свята було зроблено Констянтинівською Райдержадміністрацією (нам сказали, щоб вказали що встановили знак НУО "Молоді регіони”). І нехай той камінець невеличкий і в тексті, мабуть з великої любові й пошани, написане, що Тихий був ще й письменником, та сам факт, що влада все таки намагається щось робити для увічнення пам’яті борців за незалежність України – це вже показник, що колись і вона зрозуміє, що без шанування національної пам’яті не будемо мати майбутнього, як ми, пересічні українці, так і сучасна влада.

На камінець ми не випадково поклали груші - це з дерева, що садив Олекса. Воно завжди в серпні нас пригощує своїми плодами.

Після хвилини мовчання ми прочитали вірш поета 19-го сторіччя Б.Грінченко зі книжки, що була у бібліотеці О.Тихого. Якраз на цьому вірші була старенька закладка, мабуть самого Тихого. Це він нам промовляє скрізь час та простір:

Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерті!

Не хваліться, що живе ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава.

Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви раби, хоча й пани ви
Над своїм народом.

Україна вам не мати,
Є вам інша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані!

Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його,
Ви ж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.

Як живі покинуть мертвих,
Щоб з живими стати,
«Ще не вмерла Україна»
Будемо співати.

Як живі покинуть мертвих,
Прийде та година,
Що ділами, не словами
Оживе Вкраїна.

Прочитав вірш один з організаторів перегонів Ігор Брєдихін. На світлині поряд з ним, та Є.Шоповаловим на байсіклі у повній омуниції не хто інший, як перший заступник голови держрайадміністрації Сергій Івахнін. Він проїхав весь маршрут!

Після Олексієво-Дружківкі, де учасників (це майже всі регіони північного Донбасу) благословив настоятель Дружківської церкви отець Дионисій. Він прочитав Молитву за Україну, згадав наших героїв, побажав успіху всім і окропив весь загал свяченою водою.

Теж новизною була перша зупинка - на вулиці Шварова у Олексієво-Дружківці, де мешкає вдова Олекси - Галина Устимівна. Вона все життя пропрацювала учителем математики у місцевій школі. Після фото на пам'ять, Галина Устимівна сказала: «Бажаю вам всім успішно добратися до фінішу. Будьте сильними, майте стрижень, досягайте великого!». Вона також розповіла, що точно такого ж дня 22 роки тому до її подвір’я так же під’їхало багато людей і вітали її з прийняттям акту про незалежність України. То були активісти Народного Руху України.

Далі був важкий шлях пробігу крутими і хвилястими сільськими дорогами. Біля Хрущовського та інших ставків, що йдуть до Степанівки. Не всі витримували ритму гонки. Комусь прийшлось лізти у кузов супроводчуючого авто. Але до фінішу прибули у повному складі.

В Олександро-Калиновому нас зустрічав відомий громадський діяч району Андрій Тараман. Він запросив всіх у музей села, який започаткував разом з активними односельцями. Цікаві етнографічні експозиції зацікавили учасників пробігу. Тут же на площі перед музеєм було проведено декілька стартів на швидкість. На зупинці в центрі села нас вітав традиційний український козак Мамай, якого намалювали за кошт мешканців селища.

Кінцевим пунктом нашої подорожі було місто відпочинку на річці Бичок, яка протікає повз село. Це, знову ж, зробила громада села, на чолі з всюдисущим Андрієм Тараманом. Всі зручно вмістилися за величезним столом, Євген Фіалко провів вікторину на знання фактів з життя Тихого, Володимир Березін розповів екологічні цікавинки. Від головного організатора та мецената Євгена Шаповала всі присутні отримали книжки українських сучасних письменників В. Шкляра (Чорний ворон), А. Кокотюхи (Червоний). Відомий донеччанський поет Юрій Доценко подарував всім останні номери «України Козацької».
А потім нас очікував черговий сюрприз. Андрій з односельцями запросили всіх скуштувати їх фірмовий Олександро-Калинівський куліш. Запорізька козацька страва прийшлася всім до смаку. Після важкого пробігу всі голосно нахвалювали їжу, та дякували кухарям.

До речі — вперше з 2009 року їжи вистачило самому кошовому Є.Шаповалову!

Андрій Тараман прочитав свою поему, присвячену О.Тихому ( в музеї він читав поему про трактор "Універсал").

Прийшов час прощатися. Всі роз’їхалися, кожний у своєму напрямку. Але від’їжджаючи кожний озирнувся, наче хотів добре запам’ятати це місце, щоб обов’язково сюди повернутися.

Організатори велопробігу - Донецьке обласне товариство імені Олекси Тихого (ДОО ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка), ЕКЦ "Бахмат”, Європейська партія України, інформаційна підтримка газет "Провінція”, "Наша Дружківка”, "Україна казацька”, "На сході”.

Слава Україні та таким її героям, як О.Тихий!