ПЛАЧУ І РИДАЮ...
Сьогодні після служби Божої, поїхав до бійців аби разом з ними помолитися. В нас нещодавно пройшла ротація, заселилися нові хлопці, котрі приїхали з Львову, Тернополя, Черкас та рівного. Наше спілкування розпочалося із сповіді. В окрему кімнату заходили по одному. Ну я думав, що сповідатиметься максимум чоловік 10... Та результат перевищив мої очикування, я до 50-го сповідника дорахував, а далі просто збився з рахунку. Хлопці молодці! Зізнаюся, що таких важких сповідей в мене ще не було, хлопці сповідуються, а я плачу, просто не можу стримати сліз, адже кожен сповідувався немов в останне... Дуже важко! Ледь відслужив молебень, потім освятив приміщення в якому вони розмістилися та автотехніку. "Молюся за всих воїнів, Господи, поверни їх здоровими і живими!" Коли ходив по кімнатах де хлопці сплять, то побачив, що на стінах, замість шпалерів, з любов"ю були наклеяні листи та малюнки діток, склалося враження, що вони замість ікон і моляться їм і бережені ними! Це велика підтримка воїнам! Солдати дуже були раді моїм відвідинам і в наступну неділю чекають знову! Хотів Вас потішити фото, але нажаль військове керівництво по зрозумілим нам причинам не дозволило фотографувати...