Свято-Вознесенська парафія УПЦ КП Донецька єп. м.Дружківка

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

---

Про сповідь

Христос як серцевідець, що диявол, злий дух, як той "лев рикаючий, - як каже апостол св.Петро, - кружлятиме коло душ людських, щоб їх пожерти, звести" (1 Пт 5, 8). На молитві в Оливному Городі перед своїми Страстями кривавило його серце. Стільки ж то душ людських, які він створив, піде за дияволом, а в розвалених храмах Божих сатана сидітеме, мов на троні. Тому постановив рятувати людство. Перші овочі його відкуплення бачимо, коли по Воскресінні з'являється Син Божий серед своїх учнів-апостолів. Вони спершу не повірили, думали, що духа бачать. "Мир вам. Не бійтесь, то я". Дихнув на них і сказав: "Прийміть Святого Духа. Кому відпустите гріхи - будуть відпущені, а кому затримаєте - будуть затримані" (їв 20,21-23). Пекло затряслося в своїх основах від тих слів, бо ними Бог дає власть людям відпускати наші гріхи, виривати з пекла душі. Чи нас треба переконувати в правдивості тих слів? Скільки ж то разів, обтяжені гріхами, ми не спокійні, поки не почули від священика: "Відпускаються тобі гріхи твої". Як тоді легко стає на душі. Ніколи не забуду молодого хлопця, який по щирій сповіді сказав: "Отче, як же ж тепер легко!" - А що було тяжко? - питаю я. - Ой, дуже тяжко, - відповів той. - Та чого тяжко, то ж було приємне. - Приємне триває недовго, а потім гріх тяжить, б'є молотом совість, не дає спокою. Переконуємося не раз, як нам легко стає після сповіді, бо це потреба людської душі. Всі люди мають потребу виговоритися і навіть, коли зустрічаються незнайомі люди, то обговорюють свої проблеми. Дійсно, коли чоловік виговориться, поділиться з кимось, йому може стати легше. Та коли людина зустрінеться з Божою любов'ю, яка нам прощає наші провини, тоді насправді на душі стає легко. Тому не дивно, що найбільші безбожники світу, коли помирали, то шукали священика. Один із них - Вольтер. Він боровся ціле своє життя з Богом, Церквою, зі священством, а в хвилі смерти нелюдською мовою кричав, просив, благав, щоб допустили священика. Але цього не сталося, помер без сповіді. Нацистський злочинець Айхман утік далеко, аж на інший континент. Тікав перед справедливістю, навіть змінив лице пластичною операцією, щоб його ніхто не впізнав. Однак не втік від свого сумління, било воно, як молотом, не давало спокою, що стільки невинних душ вимордував він в концтаборах. Не міг більше носити свої гріхи в собі, і сам перед собою пробує сповідатися. Записав на магнітофон свої злочини, ходить по кімнаті, слухає власні гріхи зі свого голосу. Саме так його було викрито. Часто знаходять на місійних теренах померлих, що не дочекали місіонера, щоб висповідатися. В руках на дерев'яній корі мали виписані свої власні гріхи, мовляв, як прийде священик, то відчитає. В такий спосіб, навіть після смерті, мали надію на Сповідь, бо Сповідь - Боже благословення. Вона замикає перед нами пекло, відчиняє небо. Вона має вартість Крові Сина Божого. Хоч своєю дорогоцінною Кров'ю Ісус Христос на Голгофі змив наші гріхи, та ключ до відкуплення маємо ми в собі. 10:57 Сповідь повертає душі до Бога, виправляє, що знищив гріх, лікує, що зранила потуга сатани. Сповідь повалені храми душ підносить до небесних вершин. Сповідь - це життя, бо була смерть, а після неї життя ласки. Сповідь - ціна щасливої вічності, яку людина тратить гріхом, а через неї дістає її знову. Сповідь гасить пекельний вогонь, замикає пекло, а відчиняє небо. Вона є найбільшим Божим благословенням. У книгах пророків читаємо: "Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими як сніг; коли б, мов кармазин, стануть, як вовна" (Іс 1, 18). Хоч би гріхи наші були численними як зірки на небі, як листя на деревах, як волосся на голові, чи пісок у морі, страшні як прокляття - милосердя Боже є понад усе. Піднімім серця! Простить Бог кожному, хто до Нього з вірою приходить. Він чекає на блудних синів і їхнє: "Отче, я згрішив" (Лк 15, 21). Скаже св. Августин: "Створив ти нас, Боже, без нас, але спасти нас без нас не можеш". У нашій свобідній волі або скористатися з того відкуплення, або не скористатися. Ми не змушені так далеко йти до Божого милосердя, як той буддійський монах, якого зустрів репортер в Індії. - Хто ти, чоловіче, що йдеш на колінах? - Я великий грішник, - відповів. Йду вже тисячу кілометрів на колінах, а ще маю двісті пройти, щоб обмити свою душу в святій річці Гангес. Зрадіє тоді серце моє. Інший монах йде і, що третій крок, то падає чолом до землі. Хоче змити свої гріхи. Лише раз на 144 роки індуси обходять свій святий рік, який визначається особливим укладенням планет на небозводі. Під час останнього святого року 67 мільйонів індусів взяло участь у ритуальній купелі в річці Гангес, щоб очиститися зі своїх гріхів. Преса подавала інформацію про сина, котрий цілий місяць ніс у кошику на плечах свою стареньку 92-літню маму, щоб також моглаою стареньку 92-літню маму, щоб також могла очиститися від своїх гріхів... Ми так далеко не мусимо йти. Та ж маємо святу ріку не Гангес, а наш Йордан, в якому обмиваємо свою душу, тобто святу Тайну Покаяння - сповідь. Тільки крихта доброї волі з нашого боку, тільки те, одне-однісіньке: "Отче, я згрішив" (Лк 15, 21) - І вже Бог прощає, вже вливає в душу освячаючу ласку. Саме на цьому полягає наше нове народження з висот. Треба нам народитись наново. І в цьому нашому духовному з висот відродженні до нового життя в Христі, до життя нашого традиційного християнського, нехай нам благословить Бог. Амінь

1 2 3 4 5 Категорія: Мої статті | Додав: юзя (31.07.2013)

Переглядів: 962 | Рейтинг: 5.0/1

Всього коментарів: 0

Имя *:
Email *:
Код *: